Український націонал-анархізм


Previous Entry Share Next Entry
Тактика діяльності націонал-анархіста
ukrrevolution wrote in ukr_na
 Націонал-анархізм – новітня ідея звільнення людей за допомогою національної та соціальної революції, кінцевою метою якої є повна свобода народів і людини.

Націонал-анархізм є доволі молодим рухом в Україні, проте число прихильників збільшується, зважаючи на сучасний стан речей – прогнила система вже навіть не намагається надати вигляд «українськості» нашій антиукраїнські державі, показуючи при цьому її відверте людожерське нутро. Звісно, що молоді люди не бажають миритися з ярмом, який накидають на їх рідний народ, і на них зокрема – з вогнем ентузіазму в очах вони бажають революції тут і нині. Й одразу ж стикаються з фактичною проблемою – що конкретно їм робити для її наближення? Нижче я в простій формі пропоную своє бачення нашої тактики.

 1.  Інформаційна експансія. Агітація та пропаганда. Ентризм

 Інформаційне поширення наших ідей – найперша та найголовніша наша місія, особливо на даному початковому етапі. Мета нашої пропаганди – захопити інформаційне поле, щоб про нас говорили, щоб знали про нашу діяльність, обговорювали нашу ідею. Переконаний націонал-анархіст мусить поширювати ідею, де тільки може. У першу чергу - в інтернеті, створюючи тематичні сайти, форуми, блоґи, об’єднання в соціальних мережах з агітаційно-інформаційним матеріалом. Також варто поширювати ідею на ідеологічно близьких ресурсах: різноманітних націоналістичних, патріотичних, анархістських і соціалістичних сайтах (і не слід також забувати про оригінально аполітичні об’єднання – sXe, веганів, захисників довкілля, молодіжні субкультури та подібне), з основним розрахунком не на переманювання основного контингенту завсідників (хоча це теж у жодному разі не варто відкидати), а на те, що там є безліч потенційних націонал-анархістів, які страждають від інформаційної обмеженості, особливо в ідеологічному плані, і від панування догматизму в радикально-політичних колах.

Пропаганда в реальному житті має водночас зацікавлювати потенційних націонал-анархістів і діяти, як реклама різних компонентів нашої ідеї, на людей обивательського складу ума. Ніколи не можна забувати, що всі агітаційні матеріали повинні мати посилання на наш рух (назва ідеології чи автономного осередку, посилання на інтернет-ресурс тощо) – інакше просто не буде ніякого сенсу в подібній агітації. Агітацію можна вести різними шляхами: розклеюванням стікерів, розклеюванням і роздачею листівок, малюванням графіті та бомб (нелегальне графіті) тощо.

Проте все ж найголовніший вид агітації в реальному житті – спілкування з людьми. Розповсюджуйте свою точку зору серед друзів, товаришів, знайомих, завжди висловлюйте свою націонал-анархістську думку з приводу різних питань, започатковуйте дискусії в цьому напрямку, займайтеся політичною (і не тільки) освітою людей. І ні в якому разі не варто злитися на «овочів», якщо вони не погоджуються з тобою,  не розділяють твою точку зору (хоча до цього ти й виклав їм усі справедливі аргументи доцільності націонал-анархізму, зміни устрою суспільства за допомогою національної та соціальної революції) – терпеливо раз за разом відстоюй свою позицію, акцентуючи увагу на різних проблемах в залежності від дискусії. Можливо, що твій опонент ніколи не прийме твою ідею (самолюбство досить міцне в багатьох людей), проте ти маєш розраховувати на слухачів – саме для них ти мусиш тримати себе ввічливо, без проблем показуючи свою інтелектуальну перевагу, а не лякати їх необґрунтованим, як їм здається (але насправді аж ніяк не безпричинним) гнівом. До речі, такої ж тактики варто дотримуватися і в інтернет-дискусіях.

Окремо хочеться зазначити про такий спосіб агітації, як ентризм – проникнення в уже існуючі реформістські організації для їхньої радикалізації та залучення потенційних націонал-анархістів до руху. Ентризмом можна впевнено назвати вищезазначену тактику поширення ідеї на споріднених сайтах. У реальному ж житті вступайте до вишів, влаштовуйтеся на роботу, ставайте членом профспілки, партії, але ніколи не забувайте про покладену на вас відповідальну місію – розповсюджувати нашу ідею. А з подальшим же її поширенням серед колективу варто створювати неформальні  об’єднання всередині цих організацій (формальність нам ні в якому разі не потрібна та лише зашкодить – нам потрібна реальна підтримка людей). Також не забувайте про специфіку того місця, де ви проводите ентричну діяльність: серед студентства, наприклад, варто наголошувати на доцільності самоуправління та автономії в навчальних закладах, критикувати прогнилу освітню систему; а в націоналістичній же партії потрібно доводити побратимам неможливість звільнення нашої нації від ярма без знищення капіталістичної системи та встановлення соціалістичної альтернативи, розкривати їм очі на оману реформізму, доводячи цим доцільність реальної революції; на заводах розповідайте про засади виробничої демократії, можливість реального робітничого самоврядування, відкривайте очі на незаслужену рабську подобу трудящого в капіталістичному світі та закликайте це змінити. Ніколи не нехтуйте можливістю ґрунтовно пояснити людині принципи націонал-анархізму в доступній їй формі.  Пам’ятайте, що кожний трудящий українець є вашим потенційним побратимом.

 2. Пряма дія. Створення автономних зон.

 Усвідомлення прямої дії є необхідною запорукою наближення революції. Участь у маршах, мітингах, демонстраціях, пікетах, акціях протесту, актах непокори, страйках, і їх безпосередня організація – усе це є реальною боротьбою вже сьогодні. Не потрібно думати, що це робиться для влади: ми не утопісти та розуміємо, що влада піде на поступки хіба що в разі реальної загрози – але якщо вона стане можливою, то й ми вже будемо розмовляти геть іншою мовою - мовою революційного терору. Ми робимо це для людей, показуємо нашу рішучість допомагати народові, публічно виражаємо свої погляди та ставлення до різних питань (найголовніше – політичних та історичних), знову ж таки пропагуємо за допомогою реальних дій, що набагато дієвіше за розклеювання сотень стікерів.

Розвиток руху невдовзі призведе до такого рівня, коли націонал-анархісти будуть здатні створювати автономні зони – громади, що керуються реальними принципами націонал-анархізму. До таких можна віднести широкий спектр утворень: від міських громадських центрів і сквот до вільних екопоселень. Революціонери повинні об’єднуватися для пропаганди та допомоги (як інформаційної, так і практичної) населенню, втілювати ідею на практиці тут і зараз. Це може бути зроблено різними шляхами: запровадження синдикалістських принципів на заводі революційно налаштованими робітниками, або ухід групи ентузіастів поближче до природи для створення екологічно безпечної сільської комуни (ні в якому разі не обриваючи зв’язків із міськими революціонерами та всіляко сприяючи загальній справі) є однаково корисними для революційної справи. Ми мусимо показати людям, що наша ідея – не порожні слова, не утопія, що інше життя можливе, і це життя буде краще: справедливіше, безпечніше, забезпеченіше та вільніше.

 3. Оригінальний контент. Творчість і DIY.

 Із вищенаведених методів випливає пряма необхідність  вироблення свого націонал-анархістського контенту: символіки, картинок, агіток, пісень, віршів і багато чого іншого. Ми всі є творчими особистостями, Бог не просто так заклав це в нас, тому наша ідея має віддзеркалюватися на всій нашій творчості. Якщо ти музикант, то випусти незалежний альбом націонал-анархістської музики, організуй концерт ідеологічно близьких тобі виконавців, якщо добре пишеш – пиши статті та художні твори, започаткуй видання незалежного націонал-анархістського журналу. Ми просто мусимо бути творчим рухом, демонструвати силу людської душі, закрадатися в уми через наші пісні та вірші.

Починай знаходити себе в усьому зараз – націонал-анархізм має підштовхнути тебе навчитися грати на гітарі та співати, писати та перекладати статті, створювати сайти, розібратися у фотошопі … Принцип DIY ніхто не відміняв – учися все робити в першу чергу сам, вижени лінощі геть зі свого серця. «Хочеш щось змінити? – Починай із себе!» є гаслом кожного істинного націонал-анархіста.

 Отже, можемо виділити основні методи нашої діяльності:

  • інтернет-пропаганда
  • вулична пропаганда (стікери, листівки, графіті)
  • дискусії й освіта
  • ентризм
  • марші, мітинги, демонстрації, пікети, акції протесту, акти непокори, страйки
  • створення автономних зон
  • власна творчість (за принципом DIY)

 Усі вищеперераховані тези є найціннішими в сукупності, коли вони доповнюють одне одного, стають однією монолітною масою спротиву та боротьби в руках революціонера. Їхнє послідовне використання та впровадження є запорукою наближення справжньої зміни людства, революції. Адже нічого не добитися, якщо сидіти, склавши руки, залишаючись незадоволеним системою та гнобленням і вгамовуючи справедливий гнів горілкою, травкою чи іншими засобами сублімації. Навіть якщо ти один самісінький, то ти можеш почати діяти: з малого, як то інтернет-пропаганда та розклеювання стікерів, аж до самої революції, методи ведення якої тут я не оговорював – це вже вимагає окремої статті.

Артем Степовик

?

Log in